Всесезонні шини сьогодні: кому вони справді підходять

У статті про всесезонні шини вердикт був суворий: «всесезонне» позиціонування фактично означає «демісезонність», і ставити таку шину можна хіба що на кілька тижнів пізньої осені та ранньої весни. Для шин того часу це було правдою, а для багатьох нинішніх – і досі. Але відтоді в цьому класі з’явилося дещо нове, і це треба визнати. Сучасна всесезонна шина зі сніжинкою – цілком виправданий вибір на цілий рік, але далеко не для кожного водія й далеко не для кожного куточка України.

Що змінилося у всесезонних шинах?

Колись усе «зимове» на всесезонній шині зводилося до написів All Season і M+S. Позначка M+S – лише заява виробника про малюнок протектора, жодного випробування за нею немає.

Сучасні всесезонні шини дедалі частіше мають на боковині ще один знак – гору з трьома вершинами й сніжинкою (3PMSF). Просто так його не поставиш: шина має пройти стандартизоване випробування на снігу за Правилами ООН № 117 і показати краще зчеплення, ніж еталонна шина. У Європі попит на всесезонні шини зростає швидше, ніж на будь-які інші, а в Німеччині з 1 жовтня 2024 року зимовою вважається тільки шина зі сніжинкою – всесезонна теж, якщо знак на ній є.

А що в Україні? «Правила технічної експлуатації коліс та пневматичних шин…», затверджені 2013 року наказом Мінінфраструктури № 549, вимагають у зимовий сезон для легкових автомобілів зимові або всесезонні шини (п. 20), а в літній – літні та всесезонні (п. 35). Зимовою вони вважають шину з позначкою M+S, призначену виробником для зими, всесезонною – з написом All Seasons, і жодного випробування на снігу не вимагають (порівняння з правилами сусідів – у статті про зимові шини і закон). Для закону стара «демісезонна» шина й нова зі сніжинкою – одне й те саме. Для фізики – аж ніяк.

Чому компроміс нікуди не зник

Сніжинка – великий крок уперед, але не будемо плутати сніг з льодом. Знак 3PMSF доводить, що шина пристойно тримає дорогу на снігу, і більше нічого. Лід у цьому випробуванні не перевіряють, а липневу спеку – тим більше. Для льоду на європейській етикетці за Регламентом (ЄС) 2020/740 є окрема піктограма з власним випробуванням.

Пам’ятаєте гумку, що дубіє на морозі? Літня гумова суміш починає твердіти вже нижче +7 за Цельсієм – звідси й правило 5–7 градусів для переходу на зимові шини. Зимова суміш, навпаки, у теплі м’якне й «пливе». Всесезонна – посередині: суміш м’якша, ніж у літньої шини, ламелей більше, канавки глибші. Один з найбільших виробників шин пише, що всесезонні розраховані приблизно на діапазон від −10 до +30 градусів. А тепер згадайте український січень з морозами до −15 і серпень зі спекою до +35 у тіні.

Всесезонна шина – як кросівки на весь рік. Ходити в них можна і в липні, і в січні. А от бігти по льоду чи по розпеченому асфальту з повним рюкзаком – зовсім інша справа. У спеку й під навантаженням м’якші, порізані ламелями блоки протектора, як правило, деформуються сильніше, ніж у літньої шини, гальмівний шлях довшає, а знос пришвидшується. Незалежні порівняльні випробування показують ще й величезний розкид між моделями: найкращі в помірних умовах майже не поступаються «спеціалістам», а найгірші – просто небезпечні. А в крайніх умовах (спека з повним багажником, глибокий сніг, лід) літні й зимові шини лишаються кращим вибором.

Кому всесезонна шина підійде

Мій знайомий автомеханік щоосені чує одне й те саме: «А мені зі всесезонкою вже щось міняти?» Відповідь залежить не стільки від шини, скільки від того, де і як на ній їздять. Шина зі сніжинкою – розумний вибір, якщо більшість пунктів цього списку – про вас:

• Їздите переважно містом, вулиці якого регулярно чистять (сніг там – гість на день-два, а не господар на місяць).
• Зими у вашому краї м’які – насамперед південь України, де сильні морози трапляються рідко, а сніг зазвичай лежить недовго.
• Пробіг невеликий. Тоді шина встигає зноситися, а не постаріти; два комплекти частіше йдуть на смітник за віком, ніж за зносом.
• Другий комплект ніде тримати, а платити за зберігання шин щосезону шкода.
• Можете не їхати, коли на дорозі ожеледиця чи снігопад: автомобіль для вас – не годувальник.

Кому – ні

А кому одного комплекту мало, хоч би що казав продавець-консультант:

• Карпати й гірські дороги, а також північ країни з довгими сніжними зимами.
• Сільські й заміські дороги, які ніхто не чистить: сніжна каша, колія, лід під снігом – саме там компроміс і закінчується.
• Автомобіль – годувальник, і їхати потрібно за будь-якої погоди.
• Великий пробіг і довгі літні поїздки трасою в спеку з повним багажником: тут всесезонна шина на межі можливостей.
• Потрібен запас гальмування на льоду. Сніжинка лід не гарантує, а шипи тут не вихід: ті самі Правила дозволяють шипувати лише нові зимові шини із заводськими отворами (п. 24).

Тут відповідь та сама, що й раніше, – два комплекти (з чого почати вибір зимових шин).

Підсумовуємо: колишній вердикт «всесезонна = демісезонна» сьогодні справедливий для шин без сніжинки. Українські правила допускають узимку й таку шину, але це питання закону, а не безпеки. Шина без сніжинки взимку – не зимова, хоч би що було написано на її боковині (німецький закон зі мною згоден). Сучасна всесезонна шина зі знаком 3PMSF – розумний вибір на цілий рік для міста, м’якого клімату й невеликого пробігу, але не заміна зимовій шині в горах, на півночі й на нечищених дорогах. Для міста й м’якої зими один комплект чи два – питання грошей і зручності, тож тут вирішуйте самі. А от там, де лід і сніг – звична справа, економити на зчепленні не можна: скупий платить двічі, а на льоду – іноді й не грошима.

Усе про вибір зимових шин