Чим відрізняється зимова шина від літньої?

Прийнято вважати, що головна відмінність зимових шин від літніх – це лише малюнок протектора. Насправді це зовсім не так. Тобто так, в абсолютній більшості випадків малюнок дійсно відрізняється, але це далеко не головна і не визначальна відмінність.

Ви ніколи не пробували в дитинстві потримати звичайну гумку (ластик) на морозі? Не пам’ятаєте, що з нею відбувається? Коли гумка промерзла, її без труднощів можна зламати, у буквальному сенсі цього слова – тому що в такому стані вона вже не гнеться, і, зрозуміло, стирати вже нічого не буде, поки не нагріється. Чому так? Та тому, що гума, як і всі інші матеріали, суттєво змінює свої властивості залежно від температури.

Тому для різних температурних режимів виробники автошин розробляють різний хімічний склад гуми, у такий спосіб «заточуючи» конкретну шину під експлуатацію в конкретному температурному діапазоні. Цей діапазон практично ніхто не публікує, але стандартним для всіх правилом є таке:

• Зимові шини не рекомендується експлуатувати за температури вище +5 за Цельсієм. Вони не лише стають м’якшими і буквально «плавляться», але, крім того, ще й не виконують повною мірою своїх функцій, стійкість автомобіля на дорозі при цьому стає великим питанням.
• Відповідно, літня шина, при наближенні температури повітря до «нуля», твердне і стає абсолютно «дубовою», що суттєво підвищує ймовірність заносу (навіть на відносно сухому покритті), а також ймовірність розриву колеса при звичайному проколі.
• Всесезонні шини найкраще почуваються саме в навколонульовій температурі, скажімо, від −5 до +10 градусів за Цельсієм.