Датчики тиску в шинах: помічник чи нова стаття витрат?

Звідки в машині датчики тиску?

Коли я розбирав шини RunFlat, то категорично не радив ставити їх на машини без системи контролю тиску в шинах, яку тоді ставили здебільшого на преміум-моделі. Відтоді все змінили законодавці.

Згідно з Регламентом (ЄС) № 661/2009, з листопада 2012 року ця система обов’язкова для нових моделей легкових автомобілів, а з листопада 2014 року – для всіх нових легкових, що реєструються в ЄС; з 2022 року цю вимогу перейняв і посилив Регламент (ЄС) 2019/2144. У США – на всіх нових легкових машинах і легких вантажівках з вересня 2007 року. Тож вона є на багатьох машинах, привезених в Україну.

А що, власне, вона мусить уміти? За європейськими вимогами (Правила ООН № 141) – попередити водія протягом 10 хвилин руху, коли тиск хоча б в одному колесі впав на 20 % від робочого або опустився до 1,5 бар; американський стандарт дозволяє чекати, поки тиск упаде на чверть. Тобто система контролю тиску в шинах – це сигналізація про біду, а не манометр. Вона як лампочка резерву пального: загоряється, коли бак уже майже порожній, а не тоді, коли зручно заправитися.

Прямі й непрямі: у чому різниця?

Пряма система – це датчик із батарейкою в кожному колесі, здебільшого на ніпелі з внутрішнього боку диска. Він вимірює тиск і температуру та передає їх по радіо.

Непряма система власних датчиків у колесах не має: вона користується датчиками швидкості коліс системи ABS. Недокачана шина має трохи менший радіус кочення і робить більше обертів, ніж сусідки, – це електроніка і помічає. Дешево й ламатися нічому, а от чутливість гірша: сертифікаційне випробування така система проходить, а на дорозі трохи поступається прямій.

А на практиці? У 2018 році обстеження понад тисячу машин на дорогах Європи показало: хоча б одне колесо, недокачане на 0,3 бар і більше, мала приблизно третина машин з непрямою системою, трохи менше – з прямою, а серед старіших машин без системи – понад 40 %. Датчики тиску помітно допомагають, але манометра в бардачку вони не скасовують.

Чому лампочка спалахує з першими морозами?

Ви ніколи не помічали, що лампочка тиску найчастіше «ламається» першого морозного ранку після «перевзування»? А шиномонтаж тут як тут: «датчик здох, треба міняти», а то й «підкачайте азотом, він від температури не залежить». Насправді датчик, найімовірніше, справний, а азот, як і будь-який газ, підкоряється Закону Гей-Люссака, про який я розповідав, розбираючи міфи про газ у шинах.

Порахуємо. Колесо накачали до 2,3 бар у теплому боксі, за температури +20 градусів. Уночі −10 – і тиск падає приблизно до 1,95 бар, майже на 15 %. Ще десяток градусів морозу чи невеликий витік – і лампочка загориться цілком законно.

І тут я вам винен пояснення. У статті про тиск у шинах я вважав допустимим узимку «спустити» колеса на 10–15 %, а про знижений тиск зважував його плюси й мінуси. На машині з датчиками ця порада вже не працює: свідоме заниження плюс мороз – це чверть, а то й третина тиску, і лампочка горітиме недарма. А непряма система, скинута на заниженому тиску, прийме його за норму й про справжній прокол попередить пізніше.

Отже, качайте колеса рівно до тиску, вказаного автовиробником, і міряйте його на холодних шинах – уранці, до поїздки: на табличці в отворі дверцят чи на лючку бензобака наведено саме «холодний» тиск. Непряму систему після кожного підкачування скиньте (порядок – в інструкції до машини).

Датчики і другий комплект коліс

З непрямою системою все просто: поміняли колеса, накачали, скинули. А з прямою датчики живуть у колесах, тож узимку варіантів три:

• Другий комплект датчиків у зимових колесах – найзручніше й найдорожче, а на деяких машинах їх ще й треба «прописати» діагностичним приладом.
• Перекладати датчики з літніх дисків на зимові – дешевше, але двічі на рік це зайвий демонтаж шин і ризик для датчика.
• Зимові колеса без датчиків – найдешевше, але лампочка несправності світитиметься всю зиму – саме тоді, коли тиск стрибає найбільше.

Це питання грошей і зручності, тож вирішуйте самі. Тільки пам’ятайте: у країнах ЄС явно непрацездатна система на техогляді – серйозний дефект. Та й лампочка, яка горить усю зиму, вже ні про що не попереджає, і манометр знову стає вашим супутником.

Ще одна стаття витрат: батарейка датчика живе приблизно 5–10 років, а міняють її здебільшого разом із датчиком. Герметик із ремкомплекту може забити отвір датчика (детальніше – про життя без запаски). Після перестановки коліс непряму систему треба скинути, а пряма на деяких машинах має «дізнатися», який датчик тепер де.

Що вимагати від шиномонтажу?

Датчик тиску – річ ніжна, а шиномонтажний верстат – ні. Мій знайомий автомеханік каже, що майстер, який хоч раз заплатив за розчавлений датчик із власної кишені, більше ніколи не тисне лопаткою біля ніпеля. Але вчитися на вашому колесі йому не обов’язково, тож попередьте про датчики й вимагайте:

• Відтискати борт шини тільки з протилежного від ніпеля боку (з обох сторін колеса), а під час демонтажу ставити монтажну голову приблизно на 15 см позаду ніпеля.
• Змащувати борт монтажним спреєм або мильним розчином, а не пастою (вона може забити фільтр датчика).
• Міняти ущільнювач і золотник ніпеля датчика під час заміни шин, якщо так вимагає виробник (гума старіє й починає пропускати повітря).
• Перевірити після монтажу, що машина бачить усі датчики.

Якщо ці вимоги дивують майстра – шукайте інший шиномонтаж.

Підсумовуємо: система контролю тиску в шинах – один із небагатьох електронних помічників, які справді роблять їзду безпечнішою. Але, як і ABS, вона не скасовує ні манометра, ні голови: лампочка загоряється, коли бракує вже п’ятої частини тиску, а то й більше. Якщо лампочка загорілася в дорозі – знизьте швидкість, зупиніться в безпечному місці й огляньте колеса! Ні «до дому недалеко», ні «вранці подивлюся».

Лампочка ще жодного колеса не накачала.

Усе про тиск у шинах